У кожного є місце, Яке завжди манить: Спогадами добрими, Яскравими квітками, Щебетом малечі, Гомоном перерви,… Школа моя рідна, Вклоняюсь до тебе!
А коли надвечір Сонечко сідає Мила моя школа Чистотою сяє Чиста вона зовні, Думками пречиста, Школа моя ДРУГА! Ти – прикраса міста!!
Хай проходять весни, Осені минають Цей перебіг часу Тебе не здолає Будеш, як і зараз, Добро дарувати Кожну нову весну Квітами стрічати!!!
Підростає парость Молодих каштанів, Начебто хлоп’ята Весела, яскрава. Наче у столиці Тут цвітуть каштани Школа моя рідна! Я пишаюсь Вами!
А як сонце вигляне Зазирне у вікна – Навкруги все радіє Зелене, соковите Відлітай же, скрута, Хмарками – думками Хай зазеленіє Дерево над вами.
Наче у дорозі Могутні тополі Милуються, пишаються, Шкільною красою Жовтії лілеї Тягнуться до сонця Ласкаво посміхаються У шкільне віконце.
Хтось складає іспит, Пише хтось контрольну, Всім бажають вдачі Квіти біля школи Розквітчалась клумба Зірками квітками Як, мої яскраві, Не милуватись вами?!!! Випускниця школи Бєлова Ірина